Я — опозиціонер по життю
Stáhnout obrázek
Ольга Гейко — українська правозахисниця і політув’язнена радянських таборів у 1980-х роках, громадська діячка. Народилася 9 вересня 1953 року в Києві у сім’ї військового та заступниці міністра освіти Української РСР. У 1971 році вступила на спеціальність «Слов’янська філологія» до Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1976 році одружилась з Миколою Матусевичем — інакодумцем, співзасновником Української Гельсінської групи (УГГ). Ця низова ініціатива була покликана контролювати виконання Гельсінських угод, зокрема й у галузі прав людини, у Радянському Союзі. Уже наступного року її чоловіка Миколу Матусевича та друга Мирослава Мариновича заарештували за правозахисну діяльність. Після цього на знак протесту Ольга Гейко вийшла з комсомолу та долучилася до УГГ. Кілька разів відмовлялась від радянського громадянства. 12 березня 1980 року органи КДБ заарештували її, висунувши звинувачення в «поширенні завідома неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад». У 1983 році, по закінченні ув’язнення в одеській колонії, була повторно заарештована, коли відмовилася змінити свої переконання. Провела три роки у виправно-трудовому таборі для жінок-політв’язнів у Мордовії. У 1987 році стала співзасновницею першої в Києві неформальної громадської організації Український культурологічний клуб, брала участь у численних публічних акціях клубу. З 1990 року редагувала журнал «Церква і життя», який видавала Українська автокефальна православна церква. У 1990-х займалась теле- та радіомоніторингом у незалежній інформаційній агенції УНІАР. Протягом 2000–2004 років очолювала моніторингову компанію «Ефір-Україна». Через проблеми зі здоров’ям відійшла від громадської та професійної діяльності. Нині, у 2024 році, залишається в Києві.
