Семен Марткович Semen Martkovych

«Радянський період дав молоді і науку, і всьо, і життя. Поганого нічого не можу сказати, одобрення, що так воно сталося». — «А як ваша спільнота прийняла День Незалежності і незалежність України загалом?» — «Як всі — так і прийняла. Куда підеш на скаргу? Та певно, що прийняли ми. І самі розумієм, що треба то всьо. А так такої мови і не було, щоб протів ми були». — «Тобто ви підтримували?» — «Певне, що підтримували. Як той казав: “Протів вітру не будем боротися”».

«Вдома так само запрошували на свята приходити. На мацу, попробувати мацу. Ходили, як і всі люди сходились, так само й ми, ми ходили, бо в кенесі була відправа, а після відправи вже той того запрошує, той того запрошує. Не дуже так багато було караїмів, але… за річки, у Залукві і тут». — «А що ще готували зі страв?» — «У нас маца, паска називається. Бараболяник, десь курку запечуть. Свинину нє, свинину в нас не їли. А кури, телятину якусь… Свою мацу пекли. Маца — паска така кругла. Тато — вже як воно Песах, то якесь телятко заріжут. Теляче м’ясо — робили вироби з тих. Раду давали. Ми чекали того дня, бо і маца. Ми мацу пекли — така кругла». — «Як готується маца?» — «Тісто там, технологія до тої маци. Тісто якось, я не пам’ятаю, на сметані була маца, на молоці і на воді була. Та, що на воді була, бо під час Песаху в нас не вільно хліб їсти… Та, що на воді, — то терли на терку, на муку і замість хліба. А маца була така — і на сметані робили, і на молоці. До бульйону різали, терли, хліб не вільно було їсти під час Песаху. <…> А тепер вже і свинина… То колись свинину не вільно їсти, а тепер вже і свинина йде».

«Була наша кенеса, отам в мене на фотографії є. Ми в суботу ходили в кенесу молитися. Жінки були на другім поверсі, мужчини в долині були, діти були, багато дітей було». — «Це ви з дитинства ходили?» — «Потом уже, пізніше, тут протів релігії йшла деформація така, що не треба релігії, друге, третє… Там склад зробили з цьої нашої кенеси, а потом уже будували оцей будинок і знесли кенесу, завалили. Наші, правда, всьо позабирали звідти, ми передали то в Крим, інвентар той позабирали. І всьо. І стала в кенесі тиша. Та й потом уже і караїмів не стало, бо то повмирали вже. Так я один лишився».