Následující text není historickou studií. Jedná se o převyprávění pamětníkových životních osudů na základě jeho vzpomínek zaznamenaných v rozhovoru. Vyprávění zpracovali externí spolupracovníci Paměti národa. V některých případech jsou při zpracování medailonu využity materiály zpřístupněné Archivem bezpečnostních složek (ABS), Státními okresními archivy (SOA), Národním archivem (NA), či jinými institucemi. Užíváme je pouze jako doplněk pamětníkova svědectví. Citované strany svazků jsou uloženy v sekci Dodatečné materiály.

Pokud máte k textu připomínky nebo jej chcete doplnit, kontaktujte prosím šéfredaktora Paměti národa. (michal.smid@ustrcr.cz)

Михайло Курочка Mykhailo Kurochka (* 1957)

• народився 1957 року в с. Дарахів Теребовлянського району Тернопільської області

• у липні 1972-го вступив до базового училища Львівського заводу «Автонавантажувач» на слюсаря механоскладальних робіт, закінчив із відзнакою

• працював на заводі «Автонавантажувач», згодом — у головному конструкторському бюро заводу

• у травні 1976 року його призвали до армії, службу проходив у Житомирі

• за рекомендацією із Львівського конвеєрного заводу викладав у технікумі радіоелектроніки як майстер виробничого навчання

• 1980 року розпочав кар’єру в правоохоронних органах

• у 1984-му його призначили дільничним інспектором у районі заводу «Сільмаш», де тоді проживали дисиденти В’ячеслав Чорновіл та Герман Будзінський

• 1984–1987 — навчався у Львівській середній спеціальній школі міліції, пізніше — у Львівському державному (нині — національний) університеті ім. Івана Франка

• у жовтні 1989 року був свідком «Кривавої неділі» у Львові, коли для розгону мітингувальників кинули ОМОН

• 23 листопада 2004 року під час Помаранчевої революції, будучи начальником міського управління міліції Львова, закликав підлеглих правоохоронців не застосовувати силу проти мирних протестувальників

• у 2005-му його звільнили з посади начальника міського управління міліції Львова. Оскаржив звільнення в суді

• 2010-й — за рішенням суду поновився на посаді головного львівського міліціонера, а невдовзі став заступником начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з питань громадської безпеки

• у липні 2013 року пішов у відставку у званні полковника

• нині, у 2022-му, викладає у Львівському університеті бізнесу і права

Полковник у відставці Михайло Курочка пройшов шлях від патрульного до заступника начальника міліції Львівської області. Він переїхав до Львова з Тернопільщини у 15-річному віці, щоб стати слюсарем та працювати на заводі. Однак молодий хлопець мріяв про кар’єру в юриспруденції, тому пішов у правоохоронні органи. У 1984-му його призначили дільничним інспектором у районі, де проживали дисиденти. Якось він врятував В’ячеслава Чорновола від арешту. У 2004 році Михайло Курочка очолював львівську міліцію. У перші дні Помаранчевої революції він особисто поспілкувався з протестувальниками у Львові, після чого заявив перед правоохоронцями, що складе повноваження, якщо отримає наказ застосувати силу. Цю заяву зачитали з головної сцени Майдану.

Традиції двох регіонів

Народився Михайло Іванович Курочка 1957 року на Тернопільщині, у селі Дарахів Теребовлянського району. Його батьки — Іван та Галина (у дівоцтві Цибенко) — познайомились у Дніпропетровській області. Мати походила із цього регіону, батька ж відправили туди на післявоєнну відбудову. У 1956 році сім’я переїхала на Тернопільщину. Батьки працювали в колгоспі: мати була ланковою, а батько — муляром. Спочатку маму Михайла — «жінку зі Сходу» — у селі не сприймали, але з часом ставлення змінилось. У колгоспі жінка мала авторитет серед односельців. Сім’я поєднувала традиції обох регіонів.

Працював на заводі та в училищі, але мріяв про юриспруденцію

У 1972 році 15-річний Михайло переїхав до Львова та вступив до базового училища Львівського заводу «Автонавантажувач» на слюсаря механоскладальних робіт. Отримавши диплом з відзнакою, пішов працювати на завод. У 1976 році його призвали до армії. Військову службу проходив у Житомирі. Повернувшись з армії до Львова, пан Михайло спочатку працював на заводі «Автонавантажувач», а згодом перейшов на Львівський конвеєрний завод. За рекомендацією із заводу викладав у технікумі радіоелектроніки майбутнім слюсарям. Проте власне майбутнє пан Михайло бачив в іншій сфері — у юриспруденції. І 1980 року звільнився з технікуму та пішов на службу в органи внутрішніх справ. Так розпочалась його кар’єра в міліції. 

Дільничний інспектор, що попередив Чорновола про можливий арешт

У 1984 році Михайла Курочку призначили дільничним інспектором у районі заводу «Сільмаш». Тоді там проживали відомі дисиденти В’ячеслав Чорновіл та Герман Будзінський, священник греко-католицької церкви, що перебувала в підпіллі. З ініціативи КДБ дільничні інспектори мали проводити профілактичну роботу з дисидентами. Працівники КДБ змушували Михайла Курочку скласти протокол на Германа Будзінського за проведення греко-католицьких богослужінь удома, але він відмовлявся. На думку пана Михайла, через цей випадок гальмувався його вступ до школи міліції. А одного разу він як дільничний інспектор був зобов’язаний доставити до суду В’ячеслава Чорновола, якого відтак арештували б. Однак Михайло Курочка вчинив інакше: попередив Чорновола про можливий арешт: «О п’ятій ранку я прийшов до нього, кажу: “Беріть збирайтеся і тікайте зі Львова, бо отримаєте 15 діб у суді, вам суд присудить та й все”». У КДБ про цей випадок не дізналися.

Про «Криваву неділю» у Львові

У жовтні 1989 року Михайло Курочка був свідком того, як проти мітингарів у Львові кинули ОМОН. Протестувальники зібралися біля стадіону «Дружба» (нині — стадіон «Україна»), коли там завершувався конкурс народної творчості. Вони хотіли звільнити заарештованих раніше дисидентів і рушили до міського управління міліції. На той час пан Михайло був дільничним інспектором. Міліціонери отримали наказ стежити за порядком біля міського управління. Він стояв у резерві на початку вулиці Коперника і бачив, як бійці ОМОНу розганяли протестувальників силою. По місту одразу пішов розголос, адже це було перше серйозне зіткнення між мітингарями і правоохоронцями. Щоб урегулювати конфліктну ситуацію, тодішній голова міськвиконкому Богдан Котик, відомий своїми продемократичними поглядами, відвідав усі великі підприємства й територіальні органи. Зокрема, виступив перед підрозділом, у якому служив Михайло Курочка.  

Про Помаранчеву революцію: «Поки я — керівник, ми не застосуємо силу проти мітингувальників»

Коли в листопаді 2004 року в Україні розпочалась Помаранчева революція, Михайло Курочка був головним міліціонером Львова. Вранці 22 листопада 2004 року, наступного дня після проведення другого туру президентських виборів, йому повідомили, що в центрі міста почав збиратися масовий мітинг. Пан Михайло вирушив туди, щоб оцінити ситуацію особисто. А вже 23 листопада він зібрав керівні кадри міліції Львова і сказав, що до мирних учасників мітингу вони (правоохоронці) сили не застосовуватимуть, оскільки люди мають право протестувати, обстоювати свою позицію, висувати будь-які вимоги, а міліція повинна лише стежити за громадським порядком, поводитися в рамках чинного законодавства. 

Хтось із підлеглих надіслав до Києва телеграму із заявою Михайла Курочки про те, що він складе повноваження, якщо йому дадуть наказ застосувати силу. Микола Томенко, який на той час був одним із лідерів протесту, зачитав цю телеграму перед багатолюдним мітингом зі сцени Майдану. Це почув і старший син Михайла Курочки, який, маючи медичну освіту, вирішив допомагати на Майдані як лікар. 

Михайло Курочка щодня спілкувався з депутатами й активістами. Він говорив, що міліція не провокуватиме / не ініціюватиме ескалацію, якщо все буде в рамках закону, та просив пояснювати це учасникам протесту. Коли стало відомо, що деяким мітингарям таки перешкоджали виїхати до Києва, пан Михайло закликав правоохоронців не заважати, а сприяти людям, які хотіли потрапити на столичний Майдан. 

Про Революцію гідності: «Я би кровопролиття не дозволив» 

У 2005 році Михайла Курочку звільнили з посади начальника міського управління міліції Львова. Він звернувся з позовом до суду, і 2010 року його поновили на попередньому робочому місці. Згодом він обійняв нову посаду — заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з питань громадської безпеки. Коли розпочалась Революція гідності, він уже був у відставці, та все одно стежив за подіями. На його думку, так звану «Ніч гніву» у Львові [в ніч на 19 лютого в місті відбулись погроми силових установ, було захоплено зброю] підготувало Міністерство внутрішніх справ для того, щоб створити привід для запровадження режиму антитерористичної операції: «Львівські учасники мітингів у центрі ніколи б зі своєї ініціативи не пішли на погроми». 

Нині, у 2022 році, Михайло Курочка викладає у Львівському університеті бізнесу та права.