Následující text není historickou studií. Jedná se o převyprávění pamětníkových životních osudů na základě jeho vzpomínek zaznamenaných v rozhovoru. Vyprávění zpracovali externí spolupracovníci Paměti národa. V některých případech jsou při zpracování medailonu využity materiály zpřístupněné Archivem bezpečnostních složek (ABS), Státními okresními archivy (SOA), Národním archivem (NA), či jinými institucemi. Užíváme je pouze jako doplněk pamětníkova svědectví. Citované strany svazků jsou uloženy v sekci Dodatečné materiály.
Pokud máte k textu připomínky nebo jej chcete doplnit, kontaktujte prosím šéfredaktora Paměti národa. (michal.smid@ustrcr.cz)
“У “залізній завісі” були діри”: письменник та філософ Роман Кісь, історія творчості та ув‘язнення
народився 9 травня 1949 року у Львові
під час навчання на філологічному факультеті Львівського університету, відвідує різноманітні літературні гуртки та долучається до створення самвидавчого альманаху
за самвидавничу діяльність пана Романа декілька разів викликали на допити до КДБ
почав працювати у Музеї етнографії Національної Академії наук УРСР на посаді молодшого наукового співробітника
не захистив дисертацію через відмову писати її російською мовою
зазнав утисків від КДБ за літературну діяльність та дружбу з опозиційними колами
протягом трьох років проживав на Чукотці, де він досліджував повсякденне життя місцевих мешканців, пасучи із ними оленів
після повернення був декілька разів заарештований КДБ за свою громадянську позицію
працював старшим науковим співробітником відділу соціальної антропології Інституту народознавства Національної академії наук України
помер 13 грудня 2020 року
(Note: English translation follows at the end of Ukrainian text)
Роман Кісь народився 9 травня 1949 року у Львові у сім’ї Ярослава та Ірини (дівоче прізвище - Герич) Кісів.
Батько - Ярослав Кісь був професором історії у Львівському університеті. А мама була вчителькою географії у львівських вечірніх школах. Мама деякий час була зв’язковою в УПА.
Пан Роман зазначає, що мама мала великий вплив на формування його ціннісних орієнтирів, емоційно-вольово характеру та відкрила шлях до творчості.
Роман Кісь навчався у львівській школі №4 з поглибленим вивченням англійської мови, яка була “відносно ліберальна”. До прикладу, учні влаштовували колядування у школі на новорічні свята, функціонувала рада школи та класу, де учні приймали певні рішення та правила.
У шкільний час Роман Кісь формує опозиційну позицію до радянської влади. Зокрема, починає писати антирадянські вірші, слухати “Beatles”, “Rolling Stones”, “Animals”, “Monkeys” та інші гурти. Серед його шкільних товаришів створюється рок-гурт.
У колі його спілкування були фарцовщики - перші радянські підприємці, які торгували імпортними товарами в СРСР. Ходовими товарими були джинси, інший одяг, музичні платівки, журнали.
Після закінчення школи, у 1966 році Роман Кісь вступає на філологічний факультет Львівського університету. На факультеті було багато національно-свідомого студентства.
Під час відвідування студентського літературного гуртка “Кузня Франка”, Роман Кісь знайомиться з поетом Грицьком Чубаєм, який “заворожив” студентів поемою “Вертеп”. З 1969 до 1971 року пан Роман тісно товаришував з Грицьком Чубаєм, Миколою Рябчуком, Віктором Морозовим, Олегом Лешегою та іншими поетами.
Із цим товариством, Роман Кісь готує п’ять-шість літературних самвидавів “Скриня”. Цей альманах був авангардовий, без політичного підтексту. Проте, “Скриня” стала підставою для викликів і допитів в КДБ.
В студентський час Роман Кісь був учасником студентських будівельних загонів. Одного літа, він поїхав у містечко Сусуман біля Магадану. Там пан Роман познайомився із багатьма українцями - колишніми учасниками УПА. Розмови із ними вилились у творчу діяльність із написання поезій.
Після закінчення університету Роман Кісь недовий час пропрацював у Центральному державному історичному архіві. Він упорядковував фонд Митрополита Андрея Шептицького - “Фонд греко-католицької митрополичої консисторії”.
У 1972 році пан Роман почав працювати у Музеї етнографії Національної Академії наук УРСР на посаді молодшого наукового співробітника. Темою дисертаційної роботи була: “Сімейний побут гуцулів українських Карпат”. Проте, дисертацію Роман Кісь так і не захистив. Наприкінці 1975 року Вища атестаційна комісія СРСР заборонила подавати дисертації до захисту іншими мовами, окрім російської. З цього приводу Роман Кісь написав листа з протестом на адресу ВАК, відмовившись захищати дисертацію.
У 1972-1973 роках Ярослав та Роман Кісь попали під масові політичні репресії, спрямовані на гуманітаріїв. Від Ярослава Кіся вимагали написати заяву на звільнення на кафедрі в університеті, де він працював. Проте, він, один з десятка викладачів Львівського університету, який категорично відмовився звільнятись.
А Роман Кісь зазнав утисків та переслідувань від КДБ за літературну діяльність та дружбу з опозиційними колами людей.
Додатковим протестом на постанову ВАКу стало трьох-річне проживання Романа Кіся на Чукотці (1978-1980), де він досліджував повсякденне життя місцевих мешканців, пасучи із ними оленів. Офіційна посада Романа Кіся у цей час була посада методиста з фольклору, в одній із районних агітаційно-культурних бригад Магаданської області, яка возила й показувала фільми місцевим корінним народам.
У роки перебування на Чукотці, із львівського КДБ постійно приходили вимоги до магаданського КДБ перенаправити Романа Кіся до Львова. Тому-що, його почали пов’язувати із справою учасників Української Гельсінської Спілки.
Підставою стали дві антирадянські статті проти русифікації України, авторства Романа Кіся. Зокрема, ці статті були вилучені у Степана Хмари - українського правозахисника, політичного в’язня.
Після повернення до Львова, Роман Кісь знову попав під переслідування КДБ. Під час допитів йому казали: “Їдь знову на Чукотку, бо ми тебе арештуємо”. У 1981 році пану Роману сфабрикували справу за статтею 206, частина 2 “Злісне хуліганство” та ув’язнили на три роки (насправді за антирадянські статті). У 1981—1982 рр. відбував покарання у Бердянську на 77-й зоні. У 1982 році «з нагоди 60-річчя створення СРСР» пана Романа відправили «на хімію» на Лисичанський нафтопереробний завод, де він працював бетонником.
У той час Роман Кісь “навернувся” до віри, став баптистом. Віряни збиралися підпільно по домах, чи в лісосмугах.
Відбувши покарання, Роман Кісь повернувся до рідного Львова, де йому невдовзі сфабрикували нову справу за віросповідання. У 1985 році пан Роман відмовився відбувати збори офіцерів запасу. Він вимагав, щоб його зарахували для участі в зборах рядовим запасу, оскільки обов‘язки офіцера передбачали атеїстичну пропаґанду. Це й стало підставою його річного ув’язнення.
Після виходу на свободу, Роману Кісю було заборонено займатися науковою діяльністю та мати львівську прописку. Він жив певний час у Миколаєві Львівської області. У той час його постійно вербували з КДБ до співпраці, задля отримання відомостей про діяльність нелегальних релігійних організацій.
Останні десятиліття Роман Кісь жив у Львові, та працював старшим науковим співробітником відділу соціальної антропології Інституту народознавства Національної академії наук України.
Роман Кісь помер 13 грудня 2020 року.
-----------------
Roman Kis was born on May 9, 1949 in Lviv in the family of Yaroslav and Iryna (maiden name - Herych) Kis.
His father, Yaroslav Kis, was a professor of history at Lviv University. And his mother was a geography teacher in Lviv evening schools. His mother was a liaison in the UPA (Ukrainian Insurgent Army) for some time.
Mr. Roman notes that his mother had a great influence on the formation of his values, emotional and volitional character and opened the way to creativity.
Roman Kis studied at the Lviv school No. 4 with in-depth study of English, which was „Relatively liberal“. For example, students arranged caroling at school for the New Year holidays, there was a school and class council, where students made certain decisions and rules.
During school, Roman Kis formed an oppositional views to the Soviet government. In particular, he began to write anti-Soviet poems, listen to „Beatles“, „Rolling Stones“, „Animals“, „Monkeys“ and other bands. A rock band is being formed among his schoolmates.
In his circle of communication were under the counter traders - the first Soviet entrepreneurs who traded in imported goods in the USSR. Jeans, other clothes, music records, magazines were popular goods.
After graduating from school, in 1966 Roman Kis entered the Faculty of Philology of Lviv University. There were many nationally conscious students at the faculty.
While visiting the student literary circle „Kuznia Franka“, Roman Kis met the poet Hrytsko Chubay, who „enchanted“ students with the poem „Vertep“. From 1969 to 1971, Mr. Roman was close friends with Hrytsko Chubay, Mykola Riabchuk, Viktor Morozov, Oleh Lesheha and other poets.
With this society, Roman Kis prepares five or six literary self-published collections „Skrynia“. This almanac was avant-garde, without political overtones. However, the „Skrynia“ became the reason for calls and interrogations in the KGB.
During his student days, Roman Kis was a member of student construction teams. One summer, he went to the town of Susuman near Mahadan. There, Mr. Roman met many Ukrainians, former UPA members. Conversations with them resulted in creative poetry writing activities.
After graduating from university, Roman Kis worked for a short time at the Central State Historical Archive. He organized the fund of Metropolitan Andrei Sheptytskyi - „Fund of the Greek Catholic Metropolitan Consistory.“
In 1972, Mr. Roman began working at the Museum of Ethnography of the National Academy of Sciences of the Ukrainian SSR as a junior researcher. The topic of the dissertation was „Family life of Hutsuls in the Ukrainian Carpathians.“ However, Roman Kis did not defend his dissertation. At the end of 1975, the Supreme Attestation Commission of the USSR banned the submission of dissertations in languages other than Russian. On this occasion, Roman Kis wrote a letter of protest to the Higher Attestation Commission, refusing to defend his dissertation.
In 1972-1973, Yaroslav and Roman Kis came under mass political repression against the humanities majors. Yaroslav Kis was required to write an application for dismissal at the department at the university where he worked. However, he was one of a dozen teachers at Lviv University who flatly refused to resign.
And Roman Kis was persecuted and repressed by the KGB for his literary activities and friendship with opposition circles.
An additional protest against the decision of the Higher Attestation Commission was the three-year residence of Roman Kis in Chukotka (1978-1980), where he studied the daily life of local residents, grazing deers with them. The official position of Roman Kis at that time was the position of a folklore methodologist in one of the district agit-prop and cultural brigades of the Mahadan region, which brought and showed films to local indigenous peoples.
During his years in Chukotka, the Lviv KGB constantly demanded that the Mahadan KGB send Roman Kis to Lviv. The reason was that he began to be associated with the case of members of the Ukrainian Helsinki Union.
It started as a result of two anti-Soviet articles against the Russification of Ukraine, authored by Roman Kis. In particular, these articles were confiscated from Stepan Khmara, a Ukrainian human rights activist and political prisoner.
After returning to Lviv, Roman Kis was persecuted by the KGB again. During interrogation, he was told: „Go to Chukotka again, otherwise we are arresting you“. In 1981, Mr. Roman was framed up with a case under Article 206, Part 2, „Malicious Hooliganism“ and imprisoned for three years (actually for anti-Soviet articles). In 1981-1982, he served his sentence in Berdiansk in the 77th zone. In 1982, on the occasion of the 60th anniversary of the creation of the USSR, Mr. Roman was sent „to chemistry“ to the Lysychansk Refinery, where he worked as a concrete worker.
At that time, Roman Kis „converted“ to the faith and became a Baptist. Believers gathered underground in houses or in forest belts.
After serving his sentence, Roman Kis returned to his native Lviv, where he was soon framed up with a new case for religion. In 1985, Mr. Roman refused to attend a meeting of reserve officers. He demanded that he be enlisted as a soldier in the reserve, as the officer‘s duties included atheistic propaganda. This became the basis of his one-year imprisonment.
After his release, Roman Kis was banned from engaging in scientific activities and having a Lviv residence permit. He lived for some time in Mykolayiv, Lviv region. At that time, he was constantly recruited by the KGB to cooperate in order to obtain information about the activities of illegal religious organizations.
For the last decades, Roman Kis has lived in Lviv and worked as a senior researcher at the Department of Social Anthropology of the Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine.
Roman Kis died on December 13, 2020.
© Všechna práva vycházejí z práv projektu: Paměť Ukrajiny
Příbeh pamětníka v rámci projektu Paměť Ukrajiny ()