„У мене страх ціле життя є. Був, є і, певно, ще й залишиться, бо я уродився в такі роки.“
Stáhnout obrázek
Тарас Дмитрович Броневич народився 8 серпня 1946 року в с. Фатовець Коломийського району Івано-Франківської області. Його батька, Дмитра Васильовича, було засуджено і вислано в Сибір за допомогу УПА, коли хлопцеві був рік. Радянський терор наклав відбиток на дитинство і все майбутнє життя Тараса Броневича — звідти тривога і неприйняття будь-якого насильства. З ранніх років полюбив природу, а особливо ліс. Ще юнаком брав участь у відновленні лісових посадок, мріяв пов’язати своє життя з подібною роботою. Загальну освіту здобув у турківській восьмирічній школі (1954–1962 рр.) та п’ядицькій середній школі (1962–1965 рр.). У 1969–1971 роках навчався в Коломийському технікумі механічної обробки деревини, отримав диплом техніка-технолога. Вступив 1972 року до Львівського лісотехнічного інституту, який закінчив заочно у 1977 році з набуттям кваліфікації інженера лісового господарства. Працю в лісі розпочав 1965 року маркувальником деревини нижнього складу Ворохтянського лісокомбінату, робітником лісозаводу. Після закінчення технікуму влаштувався столяром меблевого цеху Коломийського лісокомбінату. У грудні 1971 року перейшов на роботу лісорубом у Шепарівське лісництво. В 1972–1973 роках працював єгерем цього ж лісництва. З травня 1977 року — інженером Коломийського міжколгоспного лісгоспу. З часом очолив лісотехнічну дільницю міжколгоспного лісгоспу (на правах лісничого). За його участю створено сотні гектарів молодих лісів, здійснено рубки догляду та санітарні рубки. Одружився у 1969 році. Дружина — Броневич Марія Іванівна. Брав активну участь у Революції гідності на Майдані в 2013–2014 роках. З 2013 року очолює Коломийську міськрайонну організацію Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих. Є старостою церковного хору Михайлівської церкви міста Коломия, де і живе зараз, у 2022 році.
